21 серп. 2019 р.

Сергій Долженков і прокурорський гешефт

Сергій Долженков та Євген Мефьодов, яким Центральний районний суд міста Миколаєва минулої п’ятниці змінив запобіжний захід на заставу у 153 863 гривні, вже у понеділок вийшли на свободу. Заставу за обох вніс колишній голова Одеської облради, а нині поки що народний депутат Микола Скорик, - пише на своєму сайті журналіст, член "Групи 2 травня" Володимир Саркісян.



Дивуватися цьому не слід, бо Скорик відкрито підтримував прихильників одеського “Антимайдану” впродовж останніх п’яти років. Чи був він однією з привідних пружин “Русской весны” ми, скоріш за все, не дізнаємося ніколи. Прикритий депутатською недоторканістю Микола Леонідович не лише не забажав добровільно надати покази стосовно одеських подій 2 травня 2014 в межах офіційного слідства, а й не співпрацював навіть з тимчасовою парламентською комісією, створеною з цього приводу майже цілком з представників його тодішньої політсили. Щоправда, жоден з можновладців, тим чи іншим чином причетний до тих подій, крім нардепа Олексія Гончаренка, свідчень слідству так і не надав.
2 травня 2014 року Сергій Долженков вивів буквально “на убій” близько 300 антимайданівців назустріч кількатисячному, хоч і неозброєнному, маршу за єдність України. Тим читачам, хто уважно слідкував за перебігом розслідування “Групи 2 травня”, цілком зрозуміло, що він був лише виконавцем чужих планів. Долженков не мав помітного статусу в ієрархії “Одеської дружини”, не мав значного авторитету серед антимайданівців. Ба більше, навіть заклик збиратися 2 травня на Олександрівському проспекті йшов не з його вуст. Про це докладно розповідається у матеріалах дослідження “Групи 2 травня” та у нещодавно опублікованій автором цих рядків книзі. Планували, фінансували та надихали акцію інші люди, імена яких ми, завдяки саботажу розслідування з боку МВС, СБУ та ГПУ, вочевидь, не дізнаємося. Цілком передбачувано, що Іллічівський міський суд Одеської області виправдав Долженкова та його подільників у зв’язку з недоведеністю, що інкриміноване їм правопорушення вчинене саме ними.

Центральний районний суд Миколаївської області розглядає наразі іншу справу, що не стосується подій 2 травня 2014 року. Долженкова та Мефьодова звинувачують  у спробі повалення конституційного ладу (ч. 2 ст. 110 ККУ), посяганні на територіальну цілісність України (ч. 1 ст 110 ККУ) та у підготовці до організації масових заворушень (ч.1 ст 294 УКУ). 
Суть оголошеного Сергієві Долженкову обвинувачення полягає у тому, що за попередньою змовою з іншими особами він організував та 28 березня 2014 року здійснив автопробіг Одеса — Миколаїв. Метою цього заходу було, на думку обвинувачення, агітація на підтримку можливого введення на територію південних областей України військ Російської Федерації та відторгнення цих територій від України. Про людське око, захід був присвячений 70-річчю визволення міста Миколаєва від німецької окупації. Під час заходу використовувалася символіка РФ, так звана георгіївська стрічка, символи та однострій розформованого підрозділу “Беркут”. У обвинувальному акті також зазначено, що Долженков був одним з ініціаторів створення та керівників організації “Одесская дружина”, забезпечував її зброєю та готував до участі у масових заворушеннях. Громадянин РФ Євген Мефьодов, що нелегально перебував на території України, звинувачується у тому ж самому, крім участі у створенні “Одеської дружини”.
Чи вдасться прокуратурі довести це звинувачення у суді? Судіть самі. На ролі Долженкова у створенні “Одеської дружини” ми вже зупинялися. І “Одеська дружина”, і “Народна дружина” — головні бойові одиниці одеського Антимайдану — були створені за ініціативою організації “Молодіжна єдність” (“Молодежное единство”), лідером якої був якийсь Антон Давидченко (після його затримання 17 березня її очолив його брат Артем). “Одеську дружину” очолювали Денис Яцюк та Дмитро Одінов (Майданюк). Отже, довести провину підсудних у частині створення організації, при наявності безлічі доказів протилежного, прокуратура не спроможеться. Втім, якби це було головною проблемою сторони обвинувачення. Про стан справ красномовніше за все говорять протоколи судових засідань.

“Визнати недопустимими доказами відомості, що містяться на наданому суду прокурором разом із висновком судової портретної експертизи № 618/1 від 05.12.2017 диску, який запаковано у конверті з білого паперу з рукописним пояснювальним написом барвником синього кольору: «Додаток до протоколу від 20.09.2017 DVD-R «Emtek» Слідчий (підпис) М. Цуркан» та з відбитком печатки Управління Служби безпеки України в Одеській області для довідок № 4.”, сказано в судовій ухвалі від 19.04.2018.
Ще одна ухвала: “Визнати недопустимими доказами відомості, що містяться на наступних додатках до висновку психолого-лінгвістичної експертизи № 12515/16-61/18559/17-61, упакованих у сейф-пакет:
— на оптичному диску… з рукописним пояснювальним написом барвником синього кольору: «Додаток до протоколу… Оптичний диск СD-R, який містить відеофайл «28.03.2014 Одесскую дружину пытались не пустить в Николаев на день освобождения города от фашистов»…
— на оптичному диску…  з рукописним пояснювальним написом: «Додаток до протоколу від 21.01.2016 у КП № 12015160000000193 Оптичний диск СD-R, який містить відеофайл «Автопробег «Одесской дружины в Николаев 28 марта 2014 года» Слідчий (підпис)…
— на оптичному диску… з рукописним пояснювальним написом барвником синього кольору: «Додаток до протоколу… Оптичний диск СD-R, який містить відеофайл «Милиция перекрыла фурами дорогу Одесса — Николаев, пытаясь остановить активистов Куликового поля» …;
— на оптичному диску… з рукописним пояснювальним написом барвником синього кольору: «Додаток до протоколу… Оптичний диск СD-R, який містить відеофайл «… активисты одесской дружины в Николаеве»… 
— на оптичному диску… з рукописним пояснювальним написом барвником синього кольору: «Додаток до протоколу… Оптичний диск СD-R, який містить відеофайл «70-ти летняя годовщина освобождения Николаева от немецко-фашистских захватчиков 28.03.2014″…
— на DVD-R диску…. що міститься у конверті з білого паперу без пояснювальних написів”.

Що стало причиною цих ухвал? А та ж сама тактика порушення стороною обвинувачення вимог статті 290 Кримінального процесуального кодексу України, що до неї вдавалися прокурори у справі 2 травня. Ця стаття вимагає від прокурорів  відкривати захисникам дані досудового слідства, що увійшли у обвинувальний акт і використовуватимуться в суді. Це, на думку закону, урівнює обвинувачення і захист у можливостях, бо останній має право не ділитися доказами винуватості підзахисного з прокурорами. У матеріалах справи відсутні відомості про те, що вимоги адвокатів щодо відкриття доказів задоволені. Акуратно підшиті вимоги, до речі, є. У даному випадку, суд просто виконує припис ч.12 ст. 290 КПКУ, яка прямо забороняє суду брати такі дані в якості доказів. Не передбачити цього не міг жодний більш-менш освічений юрист,  тим паче — прокурор. Тим паче, той, хто повинен був вивчити перебіг попереднього слідства та суду і причини виправдального вироку — бодай за елементарною логікою криміналіста. Висновок невтішний: як і у справі 2 травня, досудове слідство свідомо вдалося до грубих порушень КПК України з метою програти процес. 
Кажуть, що останнє рішення Центрального райсуду Миколаєва вмотивоване зміною політичної обстановки в країні. Це не так. Політичних змін очікували в МВС, СБУ та ГПУ, свідомо спотворюючи, саботуючи слідство по резонансних справах. Вони тягли Сірка за хвіст, чекаючи на відкат до блаженних часів “рєшалова”, коли їхні послуги хазяям високих кабінетів знов почнуть давати неабиякий зиск. Судовий вирок у цій справі, як і в інших таких провадженнях, передбачуваний. Долженков та Мефьодов п’ятьма роками перебування за ґратами спокутували, бодай частково, свої гріхи. Час розрахунку для правоохоронців ще не настав, але про мотузочок та кінчик їм би не забувати.
Володимир Саркісян.



Немає коментарів:

Дописати коментар