Роль Луцюка у подіях 2-го травня вже більше нікому не цікава?

Знайомтеся: Людмила Ямщикова, громадський спостерігач. Веде моніторинг судового процесу по крімінальної справі № 522/34/35/16-к, яка слухається в Приморському суді. Обвинувачений по справі - колишній начальник Головного управління внутрішніх справ МВД України в Одеській області Луцюк П.С. Його притягнуто до кримінальної відповідальності за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 135 (залишення в небезпеці), ч.2 ст. 364 (зловживання владою або службовим становищем), ч.1 ст.366 (службове підроблення) КК України. Потерпілими у цій справі визнані більш 45 чоловік - це, в основному, родичі загиблих 2 травня 2014 р одеситів.
Отже, враження від судового процесу нашого нового автора - Людмили Ямщиковій  (джерело)

20 грудня я звично була у Приморському суді. Тут ще з літа регулярно відбувається вистава, основна фабула якої називається “Судовий розгляд справи обвинуваченого Петра Луцюка у зв’яку із подіями 2-го травня”.
Я дивлюся цей фарс з вересня. Але досі нічого про це не писала. Чому?
А тому що просто нема що писати.

Уявляєте? Судовий розгляд резонансної справи, пов’язаної із найтрагічнішими подіями в Одесі внаслідок яких загинуло 48 людей, триває вже біля півроку – а розповісти про те нема чого.
Ну, як нема?
Події розгортаються, якщо коротко, так.
Судове засідання. Адвокат обвинуваченого не з’явився. Розгляд переноситься.
Нове засідання. Адвокат не з’явився. Обвинувачений повідомляє, що адвокат на виходить на зв’язок і просить суд надати йому адвоката з безоплатної правової допомоги. Суд не може відмовити, бо то – право обвинуваченого.
Через місяць. Засідання. Безоплатний адвокат долучений до справи і просить перерву на ознайомлення з матеріалами. Суд не може відмовити, бо то його право.
Через два тижні. Обвинувачений знайшов платного адвоката і відмовляється від безоплатного. Суд погоджується – то право обвинуваченого. Новий адвокат залучений до справи і просить час на ознайомлення….
Після перерви. Прокуратура повністю змінила групу прокурорів. Тепер замість 3-х їх буде добрий десяток. Оголошується перерва в зв’язку із процедурними моментами.
Через 2 тижні. Жодний з десятка прокурорів на зміг бути присутнім на суді. Перед переносом розгляду суддя дізнається, як йде ознайомлення з матеріалами справи у адвоката обвинуваченого. Той повідомляє, що встиг перефотографувати на свій телефон (!) всього 9 томів справи, а треба ще 16. І просить на це місяць. Суддя цілий місяць дати не готовий. Але ж попереду свята і все рівно доведеться робити перерву. Тому слухання відкладається як раз на місяць.
Зрідка на засідання приходять спостерігачі ОБСЄ, бачать, що бійки тут не передбачається, відверто нудяться і зникають на перний час.
Відчули інтригу?
Тоді додам ще трохи деталей.
На останьому засіданні на 10-й хвилині від початку в зал заходить ще один суддя і сідає на лавку як звичайний спостерігач. Ще через 2 хвилини до нього підходить дівчина, схоже, що секретар суду, з папкамі і стоїть поряд.
На 14-й хвилині засідання, коли оголошується перерва і учасники починають виходити, другий суддя займає відповідне місце “на кафедрі”, секретар – біля комп’ютера, в зал стрімко заходять сторони і за хвилину там вже відбувається слухання по інший справі.
Я була заскочена рівнем менеджменту у канцелярії суду, в якій вже через 5 хвилин після початку засідання здатні передбачити його сценарій.
Схоже, в такій манері слухання продовжиться й після нового року і триватиме так довго, поки не буде дана команда на згортання вистави.
Чи не для того групу прокурорів збільшили одразу у 3 чи 4 рази, аби ще неодноразово виникла ситуація, що прокурори випадково поплутали, чия черга йти на засіданні і була підстава знову відтермінувати розгляд?
Тим часом обвинувачений по серйозних статтях користується повною довірою суду,  знаходиться на свободі , щоразу їздить на засідання поїзлом з неблизького до нас Луцька….
До речі – за чий рахунок їздить? Чи не за наш раптом?
Усі учасники процесу буденно сприймають те, що адвокат обвинуваченого мусить їздити до Києва та фотографувати матеріали справи на телефон. А якщо з цим адвокатом знову не вийде і з’явиться новий? Він знову буде місяцями фотографувати тисячі сторінок?
Чому у нас матеріали справи автоматично не переводять в електронний вигляд по мірі її розслідування? Чому сторони, які мають право знайомитися із документами, не можуть одночасно працювати з однією онлайновою базою документів?
Що заважає? Технічні можливості? Прагнення зберігти таємницю слідства?
А в телефоні адвоката документи більш захищені? А якщо телефон вкрадуть в маршрутці по дорозі від прокуратури до вокалу?
На кожному засідані присутні приблизно 15 осіб – суддя, секретар, прокурори, обвинувачений, адвокат обвинуваченого, адвокат потерпілих, потерпілі, їх представники….
Скільки загального часу всіх цих людей вже змарновано? Частина його – оплачується нашими податками. Решта – просто бездарно втрачена для суспільства, яке, крім всього іншого, хоче дізнатися правду про ті страшні події.
Проте суд за півроку навіть не наблизився до розгляду матеріалів справи.

Автор – Людмила Ямщикова